Сан Марко

Сестьєр Сан Марко. До нього входять власне Площа і територія на захід від неї в закруті Великого Каналу.

Дуже пишалися жителі своїм кварталом! Аякже — у них, в найціннішому соборі країи зберігаються мощі святого покровителя міста. У “їх” Палаці живе найясніший дож – “найповажніша особа держави” й “совість нації”. А з ним “перша дама” – догареса. Тут приймаються усі доленосні для країни рішення. Будь-яке державне чи значиме релігійне свято починалося тут. Великдень чи Різдво, військова перемога чи приїзд важливого посла, відкриття карнавалу чи знаменита ярмарка Сенса, день Святого Марка чи Хрисат Викупителя.

Звідси в 9 столітті розбудовувалась вже третя столиця острівних поселенців, котрі тоді ще навіть не називали себе венеційцями. Змагатися з нею у древності можуть хіба декілька церков, що вже існували на цих болотяних острівцях в основному у вигляді невеликих капличок(дві були на Сан Марко). Та ще жителі Ріальто. Якщо захочуть пригадати, що іще у 5 столітті там дещо було. У всіх випадках це суто історія, оскільки архітектурні пам’ятки, старші за 11 століття, за невеликими винятками, до нас не дійшли. Але вже усього перерахованого більш ніж досить, аби дати нагоду мешканцям відчуть свою обраність. А ще ж є найкрасивіша годинникова вежа й найвища у місті дзвіниця Сан Марко. Це її особливі дзвони повідомляли про початок засідань сенату й парламенту, виконання смертних вироків, відбуття караванів кораблів і початок робіт працівників Арсеналу, відмірюючи таким чином для всіх робочий ритм міста.За що мабуть і отримала титул “Хазяїн міста”. В її затінку (“Омбра” венеційською), серед інших торгових яток, що постійно стояли під нею, роздивали вино. Зрозуміло, чому келишок вина тут і досі зветься “омброю”.

  • дізнаєтесь, як у церкви може бути світський фасад;
  • де в стародавній Венеції був “шлагбаум” для кораблів;
  • де розгорталися на початку 20 століття події гучної “справи Тарновської” і що насправді відбувалося;
  • побачите відмінні картини венеційських художників 16 століття і в першу чергу Якопо Тінторетто;
  • дізнаєтесь, де виникла “легенда про Безрукого Біязіо”;
  • побачите, як виглядає “Богоматір з Христом та Іоанном Хрестителем на руках” у виконанні Рубенса;
  • знайдете, де сталася трагічна історія, що змінила на початку 16 століття ритуал проведення судових процесів у Венеції;
  • відкриєте, де можна в буквальному сенсі “проплисти під церквою”;
  • побуваєте біля справжньої падаючої дзвіниці;
  • відвідаєте квартал, де виріс Казанова і дізнаєтесь, яким був Джакомо в юності;
  • побачите “довгобуд 17 століття”, і дізнаєтесь чому він був терміново закінчений в середині 18-го;
  • побачите, як може виглядати сама Вдячність у виконанні такого майстра, як Антоніо Канова, на адресу свого покровителя в юнацькі роки – сенатора Джованні Фальєра;
  • дізнаєтесь про загадку палацу Даріо;
  • побачите, як виглядає “одноповерховий” палац. Той самий, де Пеггі Гугенхайм зібрала у Венеції свою колекцію сучасного мистецтва;
  • помилуєтесь на “Пізанську вежу” у венеціанському виконанні – а насправді зовнішні сходи, дуже схожу на головну пам’ятку Пізи;
  • відкриєте де “сховався” театр 18 століття, знаменитий La Fenice (Ля Феніче), в якому так подобалось виступати Марії Калас;
  • відвідаєте виставку старовинних музичних інструментів з відтвореною майстернею з їх виготовлення.

Тривалість екскурсії: 2-3 години (в залежності від побажань екскурсантів). 3 години – мається на увазі з відвідуванням художніх творів в церквах.

Місце зустрічі: щоб більше встигнути подивитися, бажано зустрітися в будь-якому місці цього кварталу (між мостом Ріальто, площею Сан-Марко і мостом Академія) або недалеко від нього.

Час проведення екскурсії: переважно світловий день. Якщо є бажання заглянути в церкви (для екскурсії середньої тривалості – це на 15-20 хв), то треба враховувати час їх роботи.

Вартість екскурсії: від 120€ (2 години) до 150€ (3 години).

Квиток в кожну з двох Церков, передбачених до можливого відвідування, – 3€.

Виставка музичних інструментів безкоштовна.

Зйомка всередині дозволена не скрізь.

З цього приводу гід може відповісти на питання по конкретних церквах.

Одяг:

  • зручне взуття;
  • одяг такий, щоб легко можна було “утеплитися” або навпаки;
  • головні убори і окуляри від сонця бажані в жарку пору року;
  • в церквах повинні бути закриті плечі і ноги до коліна. Достатньо накритися легкої шаллю.