Чому саме маска? І чому у Венеції? Це питання мені доводиться чути доволі часто. Чому Венеція присвоїла цей середньовічний тренд, типовий для будь-якого міста Європи, де Карнавали відбувалися практично повсюди? Справа дійшла до того, що і у Вероні, і у Пізі, і в Бергамо, не кажучи вже про невеличкі містечка, купують не просто маску, а «венеційську маску». Ніякої історичної несправедливості тут немає. Ніде ви не знайдете якихось неправомірних законодавчих актів, що захищають венеційську монополію на цей сувенір. Можливо, це тягнеться ще з ХVІІІ століття, коли Венеція доживала свої останні роки як самостійна держава. Тоді тут відбувалися настільки розкішні карнавали, що це посприяло формуванню в уяві європейців образу Венеції як карнавальної столиці. А потім у Європу прийшов Наполеон. Навкруги війна. Згодом його прогнали, проте холодний стиль ампір, який він так любив, протримався ще з пів століття. Зміни смаків у мистецтві зачепили також галузь розваг. Приспіла індустріальна революція, що остаточно змінило світосприйняття людей. І епоха романтизму, що надійшла потім, лише частково повернула зацікавленість до старовини. Бо ж одна справа милуватися палацом збудованим у стилі неоготики, а зовсім інша – одягти на себе сукню, як у твоєї прабабусі, маску і веселитися у свій вільний час з іншими таким ж диваками, як і ти. Масовий карнавал не повернувся. А далі – знову війни, одна за одною… І лише у другій половині ХХ століття карнавал було відроджено. І де? У Венеції. Спочатку все було досить скромно. Та згодом з року в рік це свято почало все більш і більш здобувати популярність, що повною мірою відображувало ті зміни, що відбувалися у суспільстві. Що цікаво, так це те, що самі венеційці карнавал недолюблюють. Вони завжди жаліються на багатолюдність, гамір, «повний бардак навкруги». Деякі намагаються навіть виїхати з міста або ж не виходити на вулицю. Більшість учасників карнавалу – іноземці. І це не лише французи, голандці, німці, але й італійці з материкової Італії, для котрих це свято не менш цікаве, ніж нам з вами. Венеція вже в полоні свого іміджу…
Майстер-клас з виготовлення венеційських масок
Маска, як найважливіший атрибут карнавалу, у ХХ столітті стала не лише засобом приховати своє обличчя (у Венеції її носили і поза карнавалом), але й перетворилась в окрему галузь мистецтва. Якщо ви зайдете до справжньої «боттеги» (магазину-майстерні) масок (а не в крамничку з усяким туристичним дріб’язком на зразок брелків, магнітиків, настільних маленьких гондол, що хитаються, та футболок із написом «I love Venice», де є й рядок китайських чи зроблених у Італії, але штампованих масок), то, вдихаючи аромат лаку та свіжої фарби побачите, що навіть не всі експонати можна надягти на себе. Це сувеніри-інсталяції на стіну, як картина чи красива ваза.
Знаходяться й ті, хто, надихнувшись польотом фантазії венеційських майстрів, запалюються бажанням теж спробувати свої сили у цій справі.
Зазвичай це діти середнього та старшого шкільного віку чи дорослі, яким подобається творча праця, або ж просто небайдужі до цього. Процес виготовлення масок передбачає свої часові стандарти, які не дозволяють створити її у буквальному сенсі «з нуля». У першу чергу то сама форма. Її виготовляють зараз головним чином з пап’є-маше. Існує обмежена кількість майстерень, що працюють зі шкірою. Раніше такі маски теж виготовляли і вони навіть більш цінувалися. Шкіряна маска зручніша у використанні, від неї не стомлюєшся. Та розмалювати її важче. Саме тому, хоч такі маски й можуть мати найдивовижнішу форму, вони не оздоблені багато. А от з пап’є-маше художнику вільніше працювати. Фарба лягає краще, легко кріпиться бісер, стрічки, пір’я та інші деталі, які зажадає фантазія майстра. Це, звичайно ж, не те пап’є-маше з клаптиків тонкого паперу, для котрого у минулі часи чудово йшли газети з усім текстовим свинцем. Бо ж потім ми це маємо одягти на обличчя. Ні, зараз індустрійно виробляють спеціальний тонкий чистий листовий папір. Та мати його – то ще далеко не все. Потрібна спеціальна матриця з гіпсу чи щільного пластику відповідно до форми маски. Це вже досить тонка робота для скульптора. Форма має висохнути, потрібно підігнати деталі. Ось чому справжня маска, яку виготовлено у серйозній майстерні, коштує недешево. Це не просто пензлем зверху поквецяти – і готово. Далі маска, що висохла у формі, знову доробляється. Відшліфовується від мілких частинок паперу, що застиг у клеї, щоб нічого не подряпало зсередини і ззовні не видавалося. Після цього маска заґрунтовується і знову висихає. Ось тепер вона готова до розпису. І ось чому саме з цього етапу починається майстер-клас.
Ви приходите до однієї з таких майстерень і обираєте з десятка варіантів готову, абсолютно білу маску-заготовку для своєї роботи. І тут вас може огорнути заціпеніння, що знайоме не лише письменникам, але й будь якій людині – «синдром чистого аркушу». «А що ж я на ній малюватиму?» -гадаєте ви, дивлячись на безлику білу маску, що лежить перед вами на робочому столі. Та не переймайтесь. Ваш розгублений погляд знайомий тим, хто має допомогти вам у цій нелегкій справі. Вони творчі люди й самі добре знають, наскільки нелегка проблема першого вибору. Допоможе й багата галерея навколо, дивіться, обирайте, кажіть, що вам особливо подобається. Навіть якщо форма у маски зовсім інша, вам порадять, як найкраще вподобаний малюнок прилаштувати до обраної вами маски, порекомендують, як розподілити кольорову гаму, запропонують необхідні фарби та пензлі.
– Ось тут, кольори непогано б розмежувати тонкою рельєфною лінією.
– А ось тут краще розтушувати від бузкового до охрового, зробити інтенсивніше бузковим на вилицях, матиме більш ефектний вигляд.
Вам забагнулося додатково прикрасити маску якимись елементами? Бісером, стрічками чи золотою фольгою? Вам покажуть, як це зробити і забезпечать усім необхідним матеріалом.
– На дозволяйте клею застигнути. Краї фольги притисніть ось цим тампоном. А тепер обробіть поверхню жорстким пензлем. Притискуйте міцніше, погляньте, ось так.
– З багряними краями поки зачекайте, інакше не зможете тримати маску у руках. Допрацюємо поки що ніс та зону навколо очей.
– Золота можна ще додати, хоча не раджу, виглядатиме занадто яскраво…
Я змалював один з найдорожчих варіантів майстер-класу, коли майстер з вами працює індивідуально. Для дітей є простіші заняття. Їх проводять для невеличких груп по кілька чоловік. Це й краще, бо ж дітям зручніше, коли бачать, як поряд роблять розпис інші, так легше наслідувати.
І от, якщо вам стало витримки та наполегливості, за 2-3 години готова маска буде в ваших руках. Це ваш законний трофей, який ви повезете з собою як найдорожчу згадку про це місто.