Складати опис оглядової індивідуальної програми — справа майже невдячна. Якщо це не класичний “центр”, то на інші варіанти впливає безліч факторів. Ну от хоча б — у якій частині міста зустрічаємося, звідки починаємо, яка погода, час дня, день тижня — на випадок, якщо туристам цікаво щось побачити зсередини, а не тільки гуляти “вулицями”. Чи є з ними діти чи літні люди, яким важко довго ходити і.т.д. Ви скажете, що все це (за винятком погоди) можна обговорити в листуванні. Так, ми цим займаємося — звідси й досвід, що складені зарання маршрути працюють лиш частковою Висновок — описувати місця є сенс, але прив’язувати їх до програми варто лише орієнтовно, як “ідею-приклад” для туристів.
До речі, щодо погоди. Оскільки Венеція — не аквапарк, не сафарі й не лісовий заповідник, гуляти тут гарно завжди. І вночі так само — місто не сильно, але рівномірно освітлене. Якщо ж дощ чи вітер — питання тільки в одязі. Не раджу взимку зображати “жителя півночі”, якому в Італії “завжди жарко” — у Венеції висока вологість, і змерзнути при 0°С дуже навіть легко. Додам лише, що дощова чи тумана Венеція — для романтиків. На вулицях пусто й тихо, вибліскує мокрий камінь бруківки.
У спеку, щоправда, може бути важкувато. Вулиці в затінку, але через високу вологість, якщо бракує вітру, може бути задушливо.
Отож, підготувавшись, як належить — зручне взуття, правильний одяг і гарний настрій — чекаємо на гіда, який покаже нам щось захоплююче й цікаво розповість про цей камінний лабіринт на воді.
– Скільки там вже? Бракує п’ять хвилин? Зараз має бути. Зустрічаємося в холлі?
– Може, зателефонувати?
– А он він, здається, йде…
